Розширення звичайно відокремлюється від основної частини імені файлу крапкою. У ранніх операційних системах довжина розширення була обмежена трьома символами, у сучасних операційних системах це обмеження відсутнє. Іноді можуть використатися кілька розширень, що слідують одне за одним, наприклад, «.tar.gz».
Операційна система або менеджер файлів можуть установлювати відповідності між розширеннями файлів і застосунками. Коли користувач відкриває файл із зареєстрованим розширенням, автоматично запускається відповідному цьому розширенню програма. Деякі розширення (.COM, .EXE) показують, що файл сам є програмою.
У деяких файлових системах (наприклад, HFS) інформація про формат файлу зберігається в самій файловій системі. У зв'язку із цим інформацію часом буває важко прочитати, оскільки програма може не відкривати документ, заявлений формат якого їй невідомий.